Якщо коротко, Костянтин жив і творив в кінці 19 і до сер 20 ст - якраз в часи найбільшого розквіту Театру, бо після появи кольорового телебачення сучасний театр живе саме там. Проте зараз іде зворотній процес. Театр, витіснений з кіно, комп'ютерною графікою знову повертається на сцену. Так от, був Він собі торговцем, може ним би і лишився, якби не звернувся до нього нащадок наших земляків Даньченко (талановитий режисер, проте не теоретик) з пропозицією створення принципово нового театру, побудованого не на біготні і криках, а на справжніх людських почуттях. Вдарили по руках і почали. Станіславський, як справжній бухгалтер, не тільки керував театром а й все підмічав, занотовував і укладав в книжки. Так сталося, що те, що він спостерігав і укладав в систему - стало фундаментом всього сучасного театру. Саме так, бо театр він в житті, не на сцені. До того ж матеріал у нього був хороший. Театр в Російській, а потім і в Радянській імперії - чи не єдине місце окрім армії куди можна було втекти від рабської реальності. Тому конкуренція, старання та велика чисельність населення робили дива. Підприємець і бухгалтер Він був хороший і за близько 70 років спостережень і теоретизації встиг зробити чимало. Щоб поставити крапку і показати всім, що ж Він мав на увазі - торжественно помирає на сцені під час спектаклю у віці 75 років. Погубив акторів також багато, щоправда. Бо спробуй з дев'ятої до шостої кожен день переживай то біль то радість. Щоправда і виховав багатьох. Наш нащадок - Михайло Чехов тому приклад. Проте, це вже інша історія...
ТОМУ. Ми з вами пройдемо кожен крок цієї системи. Перевіримо її на працездатність, звичайно, у безпечному режимі. Бо Станіславського знають усі, а в чому полягає його система з ходу скаже далеко не кожен. Хочемо ми того чи ні, а ця теорія - те ж, що Ньютон у фізиці. Нижче наведений вибірковий перелік акторів, хто використовує "систему".