КОГО МИ ШУКАЄМО?

Та, власне, будь кого із дорослих, хто готовий виконувати прості вимоги...

Участь у виставі не оплачується жодною з сторін.

Це можуть бути люди, які ніколи не були на курсах чи в театрі, і не розуміють його, так само як можуть бути й профі, які підтримують форму.

Тут вітається: дисципліна, ентузіазм, самовіддача та гарний настрій

А також, а може і в першу чергу: взаємопідтримка і повага

Найважливіший фактор – самостійна робота. Без щоденної роботи над собою - жодних досягнень бути не може в будь якій сфері.

Театром треба жити, ним треба дихати, водночас залишаючись собою. Театр він не на сцені і не в студії. Він навколо нас кожен день. Кожен день ми свідомо чи не свідомо спостерігаємо світ навколо нас, сприймаємо його, мріємо, переживаємо. Цю енергію треба збирати кожен день, працювати з нею і приносити в творчу майстерню де ми починаємо взаємодіяти один з одним в побудові нашої неповторної історії, що втілюється потім на сцені. Якщо не жити поруч із своїм персонажем, залишаючись собою, не практикувати роль кожного дня, а тільки приходити на репетицію, як на якийсь придаток до вашого життя – ви просто будете ходити по сцені і читати текст. Ви не знайдете відповідей на проблеми героя в студії, всі відповіді навколо вас кожен день. Щоб їх побачити – треба цим жити. Інакше ви змарнуєте і свій час і наш. Для цього є інші студії, де працюють кваліфіковані викладачі.

Звичайно, дорослій людині знайти на щось таке час дуже непросто. Робота валить з ніг, вдома сім’я, діти, клопоти. Ну ще пару раз на тиждень сходити на заняття можна, але це абсолютний максимум.

Це так. Театральна гра забирає сили, емоції й час. Тут потрібна жертва. Це Ваше рішення і Ваша відповідальність. Весь шлях актора побудований на цьому.

Спробуйте дивитись менше зомбоящик, менше грайте в ігрухи. Встаньте на півгодини раніше, зробіть гімнастику, пройдіть якусь сцену. Те ж саме зробіть після роботи. Щодня хтось витрачає дві години на дорогу на роботу і назад. Та й без цього, ви ж кудись ходите, про щось думаєте? В метро замість чатів і соціальних мереж почитайте свою сцену, пройдіть її подумки, побачте себе там. По дорозі повторіть текст, відчуйте кожне слово: йдіть, як йшов би Гамлет, сидіть на зупинці, як сиділа б Джульєта. Часом перехожі думатимуть, що ви пришелебкуватий, але ж в цьому і весь смак. Відчуйте іншу сторону життя, яке відрізняється від щоденної рутини. Не будьте спостерігачами, досить дивитись серіали. Пора грати вашу неповторну роль, де ви не ще один споживач, а номер один.

Театр, він як божевільня, постукати сюди може кожен, проте приймають тільки сертифікованих божевільних.

Майкл Шертлефф